| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Облікова політика є основним внутрішнім документом, що встановлює конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності. Все, що не передбачено обліковою політикою здійснюється Товариством у відповідності чинного законодавства України та міжнародних стандартів фінансового обліку та фінансової звітності. Облікові політики - конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані Товариством при складанні та поданні фінансової звітності. МСФЗ наводить облікові політики, які, за висновком РМСБО, дають змогу скласти таку фінансову звітність, яка міститиме доречну та достовірну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. Такі політики не слід застосовувати, якщо вплив їх застосування є несуттєвим. Складання фінансової звітності згідно МСФЗ вимагає від управлінського персоналу формування суджень, оцінок та припущень, які впливають на звітну величину активів та зобов’язань, розкриття інформації про можливі активи та зобов’язання на дату фінансової звітності і величину доходів та витрат за звітний період. Оцінки та пов’язані з ними припущення постійно аналізуються і ґрунтуються на історичному досвіді та інших факторах, що вважаються обґрунтованими за даних обставин і результати яких формують основу для суджень відносно балансової вартості активів та зобов’язань, яка не є очевидною з інших джерел. Хоча ці оцінки ґрунтуються на розумінні управлінським персоналом поточних подій, фактичні результати, у кінцевому підсумку, можуть відрізнятися від таких оцінок. Суттєві попередні оцінками та припущення стосуються визначення строку корисного використання основних засобів, забезпечення майбутніх витрат, резерву сумнівних боргів, знецінення активів. Для визначення облікової політики Товариства керівництво керується положеннями МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» та інших чинних МСФЗ, зокрема, МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами», МСФЗ 16 «Оренда». МСБО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції» слід застосовувати до фінансової звітності, зокрема до консолідованої фінансової звітності будь-якого суб'єкта господарювання, функціональною валютою якого є валюта країни з гіперінфляційною економікою. Цей Стандарт не встановлює абсолютного рівня, на якому вважається, що виникає гіперінфляція. Необхідність перераховувати фінансові звіти згідно з цим Стандартом є питанням судження. Провівши аналіз економічного стану держави керівництвом Товариства було прийнято рішення не проводити перерахунок фінансової звітності Товариства згідно з МСБО 29. |
| Опис облікової політики щодо припинення визнання фінансових інструментів |
Товариство для надання інформації щодо фінансових інструментів використовує вимоги МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання», МСБО 9 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації». Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у звіті про фінансовий стан, коли і тільки коли стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Товариство визнає такі категорії фінансових активів: • фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку; • фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю. Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань: • фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю; • фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс або мінус, у випадку фінансового активу або фінансового зобов'язання, що оцінюється не за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання. Облікова політика щодо подальшої оцінки фінансових інструментів розкривається нижче у відповідних розділах облікової політики. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти складаються з коштів на поточних рахунках у банках. Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості.
Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення.
До еквівалентів грошових коштів включаються: строкові депозити, до погашення яких залишилось менше трьох місяців; боргові цінні папери, які утримуються до погашення (облігації підприємств, державні облігації, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання); ощадні (депозитні) сертифікати, іпотечні облігації, придбані незадовго до їх погашення; боргові цінні папери, які утримуються для продажу, та характеризуються стабільністю вартості протягом тривалого часу, впевненістю у тому, що подібна стійкість буде мати місце в майбутньому; привілейовані акції, придбані протягом короткого періоду їх погашення і з фіксованою датою їх викупу; дебіторська заборгованість, призначена для перепродажу, щодо якої існує впевненість у її швидкій реалізації. Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті. Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами. Первісна оцінка грошових коштів та їх еквівалентів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості. Подальша оцінка грошових коштів здійснюється за справедливою вартістю, а їх еквівалентів за амортизованою собівартістю. Первісна та подальша оцінка грошових коштів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ). Депозитні кошти, зі строком погашення до чотирьох місяців обліковуються на рахунках – Спеціальні рахунки в національной (іноземній) валюті. У разі щомісячної виплати відсотків за депозитом, депозити обліковуються за номінальною вартістю з віднесенням нарахованих відсотків до поточної дебіторської заборгованості Банку як нараховані але не виплачені доходи. У разі щоквартальної виплати відсотків або виплати відсотків у кінці строку за депозитом депозити обліковуються за номінальною вартістю з віднесенням нарахованих відсотків до поточної дебіторської заборгованості Банку як нараховані але не виплачені доходи. Товариство визнає банківські депозити зі строком погашення від чотирьох до дванадцяти місяців з дати фінансової звітності, в разі, якщо дострокове погашення таких депозитів ймовірно призведе до значних фінансових втрат, в складі поточних фінансових інвестицій. Товариство відносно банківських депозитів має наступну модель розрахунку збитку від знецінення фінансового активу: - при розміщенні депозиту в банку з високим рейтингом (перша двадцятка банків щодо рейтингу, що здійснюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитків розраховується в залежності від строку та умов розміщення (при розміщенні до 1 року – розмір збитку складає 0%, від 1 року – 5% від суми розміщення); - при розміщенні депозиту в банку з більш низьким кредитним рейтингом (решта банків після першої двадцятки, але в перші п’ятдесят банків за рейтингом, що здійснюється рейтинговими агентствами, які внесені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств НКЦПФР) на дату розміщення коштів резерв збитку розраховується у розмірі (при розміщенні від 1 до 3-х місяців – розмір збитку складає 0%, від 3-х місяців до 1 року – 5% від суми розміщення понад 1 рік – 10%). У разі обмеження права використання коштів на поточних рахунках у банках у випадку прийняття НБУ рішення про ліквідацію банківської установи та відсутності ймовірності повернення грошових коштів, визнання їх як активу припиняється і їх вартість відображається у складі збитків звітного періоду |
| Опис облікової політики щодо дивідендів |
Дивіденди визнаються доходом лише у разі, якщо: право Товариства на одержання виплат за дивідендами встановлено; є ймовірність, що економічні вигоди, пов’язані з дивідендами, надійдуть до Товариства; суму дивідендів можна достовірно оцінити. Дохід визнається у звіті про прибутки та збитки за умови відповідності визначенню та критеріям визнання. Визнання доходу відбувається одночасно з визнанням збільшення активів або зменшення зобов’язань. |
| Опис облікової політики щодо оцінки справедливої вартості |
До фінансових активів, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, відносяться акції та паї (частки) господарських товариств. Після первісного визнання Товариство оцінює їх за справедливою вартістю. Справедлива вартість акцій, які внесені до біржового списку, оцінюється за біржовим курсом організатора торгівлі. Витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання фінансових активів, які призначені для торгівлі, не включаються до їх вартості при первісному визнанні, а визнаються у складі прибутку або збитку в момент їх виникнення. Якщо акції мають обіг більш як на одному організаторі торгівлі, при розрахунку вартості активів такі інструменти оцінюються за курсом на основному ринку для цього активу або, за відсутності основного ринку, на найсприятливішому ринку для нього. За відсутності свідчень на користь протилежного, ринок, на якому Товариство зазвичай здійснює операцію продажу активу, приймається за основний ринок або, за відсутності основного ринку, за найсприятливіший ринок. При оцінці справедливої вартості активів застосовуються методи оцінки вартості, які відповідають обставинам та для яких є достатньо даних, щоб оцінити справедливу вартість, максимізуючи використання доречних відкритих даних та мінімізуючи використання закритих вхідних даних. Оцінка акцій, що входять до складу активів Товариства та перебувають у біржовому списку організатора торгівлі і при цьому не мають визначеного біржового курсу на дату оцінки, здійснюється за останньою балансовою вартістю. Для оцінки акцій, що входять до складу активів Товариства та не перебувають у біржовому списку організатора торгівлі, та паїв (часток) господарських товариств за обмежених обставин наближеною оцінкою справедливої вартості може бути собівартість. Це може бути тоді, коли наявної останньої інформації недостатньо, щоб визначити справедливу вартість, або коли існує широкий діапазон можливих оцінок справедливої вартості, а собівартість є найкращою оцінкою справедливої вартості у цьому діапазоні. Якщо є підстави вважати, що балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої, Товариство визначає справедливу вартість за допомогою інших методів оцінки. Відхилення можуть бути зумовлені значними змінами у фінансовому стані емітента та/або змінами кон’юнктури ринків, на яких емітент здійснює свою діяльність, а також змінами у кон’юнктурі фондового ринку. Акції українських емітентів, що не мають обігу на організованому ринку та річну фінансову звітність яких отримати неможливо, а також паї/частки господарських товариств, річну фінансову звітність яких отримати неможливо, оцінювати за нульовою вартістю. Справедлива вартість акцій, обіг яких зупинено, у тому числі цінних паперів емітентів, які включені до Списку емітентів, що мають ознаки фіктивності, визначається із урахуванням наявності строків відновлення обігу таких цінних паперів, наявності фінансової звітності таких емітентів, результатів їх діяльності, очікування надходження майбутніх економічних вигід. Ознаки, що свідчать про зменшення корисності активу, у тому числі цінних паперів: зупинення обігу цінних паперів, крім випадку зупинення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку на підставі рішення Комісії, крім випадку прийняття такого рішення Комісією на вимогу уповноваженого законом державного органу або його посадовою особою; заборона торгівлі цінними паперами на підставі рішення Комісії; невиконання емітентом боргових цінних паперів у терміни та строки, встановлені рішенням про емісію/проспектом цінних паперів, своїх зобов'язань (невиплата доходу за цінними паперами, непогашення цінних паперів, у тому числі невиплата частини чи повної номінальної вартості цінних паперів); порушення справи про банкрутство емітента цінних паперів або господарського товариства (боржника ІСІ). В разі виникнення/зникнення ознак що свідчать про зменшення корисності активу, здійснюється переоцінка такого активу. У разі оприлюднення щодо цінних паперів, рішення Комісії про зупинення обігу цінних паперів, крім випадку зупинення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення Комісії про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; рішення Комісії про заборону торгівлі цінними паперами, такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії уціняються до нульової вартості. У разі оприлюднення щодо цінних паперів, рішення Комісії про відновлення обігу цінних паперів, крім випадку відновлення обігу цінних паперів в процесі здійснення корпоративних операцій емітента; рішення Комісії про відновлення внесення змін до системи депозитарного обліку, щодо цінних паперів, обіг яких було зупинено на підставі рішення Комісії про зупинення внесення змін до системи депозитарного обліку; про відновлення торгівлі цінними паперами, торгівля якими була зупинена на підставі рішення Комісії, такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідного рішення Комісії до оцінюються до справедливої вартості. У разі оприлюднення щодо боргових цінних паперів, інформації про невиконання емітентом таких цінних паперів у терміни та строки, встановлені рішенням про емісію/проспектом цінних паперів, своїх зобов'язань (невиплати доходу за цінними паперами, непогашення цінних паперів, у тому числі невиплати частини чи повної номінальної вартості цінних паперів), такі цінні папери протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення відповідної інформації уціняються до нульової вартості. У разі оприлюднення (стосовно емітента цінних паперів) інформації щодо постановленої господарським судом ухвали про затвердження плану санації боржника/прийняття господарським судом у справі про банкрутство ухвали та постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, протягом трьох робочих днів з дати, наступної після дати її оприлюднення, цінні папери такого емітента, паї/частки такого господарського товариства, а також дебіторська заборгованість боржника уціняється до нульової вартості. У разі оприлюднення (стосовно емітента цінних паперів) інформації щодо ухвали господарського суду щодо затвердження звіту керуючого санацією та закриття провадження у справі у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, протягом трьох робочих днів з дати наступної після дати її оприлюднення, цінні папери такого емітента, паї/частки такого господарського товариства, а також дебіторська заборгованість боржника до оцінюється до справедливої вартості. |
| Опис облікової політики щодо фінансових інструментів |
Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у звіті про фінансовий стан, коли і тільки коли стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Товариство визнає такі категорії фінансових активів: • фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку; • фінансові активи, що оцінюються за амортизованою собівартістю. Товариство визнає такі категорії фінансових зобов'язань: • фінансові зобов'язання, оцінені за амортизованою собівартістю; • фінансові зобов'язання, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс або мінус, у випадку фінансового активу або фінансового зобов'язання, що оцінюється не за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання |
| Опис облікової політики щодо оренди |
На дату початку оренди Товариство визнає зобов’язання щодо орендних платежів (тобто зобов’язання по оренді), а також актив, який представляє право користування базовим активом протягом терміну оренди (тобто актив у формі права користування). |
| Опис облікової політики щодо оцінки запасів |
Товариство використовує вимоги МСБО 2 «Запаси» для відображення в фінансової звітності та розкриття інформації щодо об’єктів нерухомості. На дату фінансової звітності запаси оцінюють за меншою з таких двох величин: собівартість та чиста вартість реалізації. Чиста вартість реалізації – попередньо оцінена ціна продажу у звичайному ході бізнесу мінус попередньо оцінені витрати на завершення та попередньо оцінені витрати, необхідні для здійснення продажу. Керівництво вважає, що собівартість таких об’єктів є меншою з двох величин. На дату балансу активи відображено за собівартістю. При продажу кожного об’єкта житлової нерухомості (квартири) проводиться незалежна оцінка, і на підставі розрахунків оцінювач робить висновок щодо ринкової вартості, та надає Звіт про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості. Реалізація товарів протягом року, у відповідності до політики Товариства, відбувається за вартістю не нижче оціночної. Запаси списуються до чистої вартості реалізації на індивідуальній основі. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
Товариство використовує МСФЗ 15 "Дохід від договорів з клієнтами" для надання інформації щодо отриманих доходів. При визначені вартості винагороди від управління активами Товариство відповідно до МСФЗ 15 використовує метод оцінювання за результатом. До методу оцінювання за результатом належить, зокрема, аналіз виконання, завершеного на сьогоднішній день, оцінки досягнутих результатів. Враховуючи принцип професійного скептицизму для змінної вартості винагороди розрахунок доходу здійснюється на кінець кожного місяця. Результат визначення розміру винагороди по управлінню активами оформлюється актом виконаних робіт. Розрахунок винагороди, в якому відображається розрахунок (оцінка) досягнутих результатів на звітну дату, є невід’ємною частиною акту виконаних робіт. Розрахунок винагороди розраховується згідно Внутрішнього положення про порядок розрахунку винагороди, що сплачується за рахунок активів пайових венчурних фондів. Види та остаточний розмір винагороди визначається за рішенням уповноваженого органу Товариства. |
| Опис облікової політики щодо звітності за сегментами |
Товариство в силу своїх технологічних особливостей і сформованою практикою організації виробництва займається одним видом діяльності. Тому господарсько-галузеві сегменти не виділені. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої кредиторської заборгованості |
Кредиторська заборгованість визнається як зобов’язання тоді, коли Товариство стає стороною договору та, внаслідок цього, набуває юридичне зобов’язання сплатити грошові кошти. При первісному визнанні фінансове зобов’язання оцінюється за справедливою вартістю без урахування витрат на операцію, які прямо відносяться до випуску фінансового зобов'язання. Фінансове зобов’язання (Кредиторська заборгованість) розподіляється на короткострокову – (строк погашення протягом 12 місяців з дати фінансової звітності) та довгострокову (строк погашення більше 12 місяців з дати фінансової звітності) Строк погашення визначається за умовами договору, продажу фінансового активу з авансовою передоплатою та поставкою фінансового активу після стовідсоткової оплати, за яким виникла відповідна кредиторська заборгованість. Короткострокова кредиторська заборгованість оцінюється за балансовою вартістю сформованою згідно умов відповідних договорів без застосування ставок дисконтування (згідно з МСФЗ 9 параграф Б5.4.12 Застосовуючи аналіз дисконтованих грошових потоків, суб'єкт господарювання використовує одну чи кілька ставок дисконту, котрі відповідають переважаючим на ринку нормам доходу для фінансових інструментів, які мають в основному подібні умови і характеристики, включаючи кредитну якість інструмента, залишок строку, протягом якого ставка відсотка за контрактом є фіксованою, а також залишок строку до погашення основної суми та валюту, в якій здійснюватимуться платежі. Короткострокову дебіторську та кредиторську заборгованість без встановленої ставки відсотка можна оцінювати за сумою первісного рахунку фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим.) Кредиторська заборгованість (отримані аванси від продажу фінансових активів) оцінюється за балансовою вартістю сформованою згідно умов відповідних договорів з застосуванням ставок дисконтування на рівні річних відповідно короткострокових або довгострокових ставок, у відповідній валюті заборгованості, для суб’єктів господарювання визначених як середньозважена за день вартість в процентах річних, % для вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України розміщених на сайті Національного банку України www.bank.gov.ua в розділі «Показники фінансового ринку», «Вартість кредитів» У будь якому разі розмір сум дисконту, що розраховані за результатами дисконтування авансових платежів (фінансового зобов’язання) отриманих в якості авансових платежів за цінні папери (фінансовий актив) потребують відображення з переоцінки фінансового зобов’язання у прибутку лише у разі суттєвості таких сум дисконту розрахованих згідно з порогами суттєвості, а саме порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об’єктів обліку приймається величина, що дорівнює 2 % прибутку (збитку) підприємства за попередній звітний рік. Згідно з п. 16 МСФЗ 15 визнаємо компенсацію (авансові платежі отримані за попередніми договорами купівлі продажу нерухомого майна), отриману від клієнта, як зобов’язання, доки не буде укладено основний договір купівлі продажу нерухомого майна. Залежно від фактів і обставин, пов'язаних з договором, визнане зобов'язання являє собою зобов’язання суб’єкта господарювання або передати товари чи послуги у майбутньому, або повернути отриману винагороду. У будь-якому разі зобов’язання оцінюється за сумою компенсації, отриманої від клієнта. Згідно з п 63 МСФЗ 15 Товариство застосовує практичний прийом, який не передбачає обов’язкового коригування обіцяної суми компенсації з метою урахування істотного компонента фінансування, оскільки, на момент укладення договору, період між часом, коли Товариство передає обіцяний товар (квартиру) клієнтові, та часом, коли клієнт платить за такий товар, становитиме не більше одного року. Таким чином аванси отримані від фізичних та юридичних осіб за попередніми договорами купівлі продажу нерухомого (з терміном розрахунку та поставки квартири не більше одного року) майна обліковуються в якості контрактних зобов’язань за балансовою вартістю без переоцінки, що не призводить до відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку. |
| Опис облікової політики щодо торговельної та іншої дебіторської заборгованості |
Дебіторська заборгованість – це фінансовий актив, який являє собою контрактне право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив. Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Товариство стає стороною контрактних відношень щодо цього інструменту. Під час первісного визнання дебіторську заборгованість оцінювати за їхньою справедливою вартістю плюс витрати на операцію, які прямо відносяться до фінансового активу. Витрати за операцією — це додаткові витрати, що безпосередньо належать до придбання або вибуття фінансового активу і включають, крім іншого: винагороди агентам, консультантам, брокерам, біржам, а також невідшкодовані податки та збори. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну (строк погашення протягом 12 місяців з дати фінансової звітності) та довгострокову (строк погашення більше 12 місяців з дати фінансової звітності). Після первісного визнання подальша оцінка довгострокової дебіторської заборгованості здійснюється за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективного відсотка. Поточну дебіторську заборгованість без встановленої ставки відсотка Товариство оцінює за сумою первісного рахунку-фактури, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. У будь якому разі розмір сум дисконту, що розраховані за результатами дисконтування дебіторської заборгованості потребують відображення з переоцінки фінансового зобов’язання у збитку лише у разі суттєвості таких сум дисконту розрахованих згідно з порогами суттєвості визначеними обліковими політиками, а саме Порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об’єктів обліку приймається величина, що дорівнює 2 % прибутку (збитку) підприємства за попередній звітний рік. Фінансовий актив є кредитно-знеціненим, якщо сталась (стались) одна подія або декілька подій, що негативно впливають на оцінювані майбутні грошові потоки такого фінансового активу. До доказів кредитного знецінення, належать наявні дані про такі події: а) значні фінансові труднощі емітента чи позичальника; б) порушення договору на кшталт дефолту або прострочення; в) надання кредитором (кредиторами) позичальника поступки (поступок) із економічних чи договірних причин у зв'язку з фінансовими труднощами позичальника, можливість надання яких в іншому випадку кредитор (кредитори) не розглядали б; г) зростання ймовірності оголошення позичальником банкрутства або іншої фінансової реорганізації; ґ) зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів, в тому числі в результаті заборони торгів на організованому ринку Державним регулятором. Товариство може зробити припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не зазнав значного зростання з моменту первісного визнання, якщо було з'ясовано, що фінансовий інструмент має низький рівень кредитного ризику станом на звітну дату або якщо розмір розрахованого кредитного ризику не перевищує поріг суттєвості. Подальша оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки. У разі змін справедливої вартості дебіторської заборгованості, що мають місце на звітну дату, такі зміни визнаються у прибутку (збитку) звітного періоду. |